Частина друга. Мульчування.
У попередній частині мова зайшла про мульчування, тому хочу дати кілька порад з власного досвіду.
Вперше наслухавшись про те мульчування, можна почати все щедро обсипати сіном, листям, соломою, і отримати купу проблем.
Проте є такі дрібнички, які зможуть зробити цей процес менш складним та більш ефективним.
Мульчувати рослини для збереження вологи та покращення родючості ґрунту краще шаром 5-10 см. Така висота дозволяє росі, дощам чи поливам проникати в землю, а ґрунтовим мешканцям швидше переробляти мульчу в органічне підживлення. Чому саме 5-10 см можете почитати у працях суперагронома Івана Овсінського. Він поверхневий обробіток “придумав” у 19 ст. Америку ще не накрило пиловими бурями, а наш земляк вже попереджав, що не треба вивертати землю догори дригом!
Більш товстим шаром мульчі (10-30 см) можна накрити картоплю і часник. А ще товстіший шар (до 50 см) використовують для випрівання рослинного покриву.
Навіщо? Щоб бережно підготувати нову ділянку для ваших овочів. Якщо цікаво як – напишіть у коментарях – розкажу).
Теплолюбні культури такі як томати, перці, баклажани, кавуни, огірки та гарбузи я мульчую після першого прополювання. Щоб роблини пішли в ріст, треба щоб їм було тепло і зовні, і під землею. Тому мульчу під самісеньке стебло ми підкладати не будемо – це, по перше, не дозволить спровокувати його загнивання, а, по друге, дасть можливість прикореневій зоні на 10-15 см прогріватися.
Коренеплоди, такі як моркву, буряк, а також різну салатну зелень мені, все-таки, зручніше висівати рядками, а мульчувати міжряддя. Повністю замульчовані посіви можуть і не взійти, якщо шар мульчі виявиться затовстим.
Шануймося!